Восьмирічна дитина не каже: «я боюсь виключення». Вона каже: «мені теж не подобається».
За цією фразою – десятки маленьких відмов від власної точки зору. Кожна окрема – непомітна. У сумі – це і є характер.
Запитання, яке варто залишити дитині відкритим: «А що ти насправді думаєш про це?» – без поспіху, без оцінки, без потреби негайної відповіді.